Гострий парапроктит залишається одним з найбільш поширених станів, які зустрічаються в практиці проктолога. Захворюваність навіть занижена, адже багато пацієнтів з локальними симптомами зазвичай пов’язують їх з «гемороєм», а не звертаються за медичною допомогою для постановки точного діагнозу.
Гострий парапроктит – це загальний термін, який означає запалення параректальної клітковини з характерною симптоматикою, і класифікується
в залежності від локалізації процесу.
У іноземних джерелах парапроктит часто звучить як аноректальний абсцес. У даній статті ми розглянемо медичні аспекти гострого парапроктиту, базуючись на рекомендаціях Американського товариства колопроктологів, настановах медичного порталу Medscape і власному багаторічному досвіді.
Вважається, що парапроктит бере початок з запалення залоз, які оточують задній прохід. Якщо певним чином секреція залози блокується, невдовзі приєднується бактеріальна інфекція. Тоді ці переповнені гноєм залози спонтанно розкриваються (так званий “прорив” гнійника) і інфікований вміст потрапляє у простір навколо прямої кишки і заднього проходу. Симптоматика гострого парапроктиту залежить від розташуванням абсцесу та розмірів гнійника.
Варто звернути увагу на стани, при яких ризик виникнення гострого парапроктиту підвищений:
- Анальна тріщина;
- Цукровий діабет;
- СНІД або ВІЛ-інфекція з низьким вмістом лейкоцитів;
- Хвороба Крона;
- Терапія імуносупресорами: препаратами, які пригнічують роботу імунної системи, наприклад глюкокортикоїди, препарати для хіміотерапії;
- Вагітність;
- Стороннє тіло ануса або прямої кишки;
- Інфекції, що передаються статевим шляхом.
Також факторами ризику вважають ожиріння, зловживання алкоголем, куріння, а також малорухливий спосіб життя, надмірне напруження при дефекації і психосоціальний стрес.
Ознаки та симптоми гострого парапроктиту наступні:
- Біль в ділянці заднього проходуі або сідницях;
- Лихоманка;
- Відчуття ущільнення в анальній ділянці;
- Біль у нижній частині живота;
- Набряк анальної ділянки чи сідниць.
Приблизно у 30-50% пацієнтів з аноректального абсцесом – парапроктитом – утворюється постійний патологічний канал – нориця. Парапроктит і норицю розглядають як дві послідовні фази аноректального інфекційного процесу: абсцес, або гнійник – це гостра фаза інфекції, в той час як нориця – відповідає хронічній фазі нагноєння і утворення каналів. Пацієнти з норицею скаржаться на постійне виділення гною або періодичний набряк перианальної ділянки, болючість, що супроводжується спонтанними виділеннями.
Діагностика
Парапроктит діагностують на основі клінічних ознак і симптомів, а також за допомогою огляду і пальпації. У зв’язку з вираженим больовим синдромом ректальне дослідження мінімальне. Для більшості пацієнтів передопераційні методи інструментальної діагностики не застосовують. Подальші процедури виконують під час операції під анестезією, до них входить огляд анального каналу аноскопом або ректальним дзеркалом для виявлення внутрішнього отвору нориці.
Такі дослідження як фістулографія, ендоанальне ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ), рекомендують окремим пацієнтам з норицями, щоб визначити анатомічні особливості процесу і спланувати лікування. Проте в гострій фазі захворювання, щоб встановити показання до операції досить історії Вашої хвороби та клінічного обстеження проктологом. Подальші дослідження слід розглядати тільки у випадку рецидивів абсцесу і/або складних нориць згідно їх клінічної класифікації. Ваш проктолог у місті Київ складе план діагностичного процесу відповідно до особливостей захворювання.
Лікування гострого парапроктиту
Гострий парапроктит лікують виключно хірургічним шляхом, а клінічні ознаки і симптоми визначають термін хірургічного втручання. Метою лікування є декомпресія (очищення) порожнини абсцесу (гнійника), яке дозволяє зупинити запалення та виникнення потенційно небезпечних для життя ускладнень. Будь-яка затримка хірургічного втручання ускладнює інфекційний процес і підвищує ступінь пошкодження тканин, а також може сприяти у подальшому порушенню функції анального сфінктера, утворенню стриктур або нориць. Передопераційна підготовка кишечника не виконується у зв’язку з гострим характером захворювання. Також Вас запитають про вакцинацію та ревакцинацію проти правця.
Коли гнійник перианальний або поверхневий, операцію зазвичай виконують під місцевою анестезією. Над зоною гнійника проктолог робить невеликий розріз: щоб скоротити довжину потенційної нориці, розріз роблять якомога ближче до анусу, наскільки це безпечно. Операція при гострому парапроктиті не закінчується накладанням швів. Заражені рани, такі як гнійники, залишають відкритими для дренування (очищення рани). Якщо гнійник закрити, він знову наповниться гноєм.
Гострий парапроктит є невідкладним станом, тому важливо підкреслити, що хірургічне втручання також рекомендують в разі спонтанного прориву гнійника, тому що недостатній дренаж може викликати рецидиви або сприяти утворенню нориці. Варіанти консервативного лікування гострого парапроктиту, а особливо обмежений прийом антибіотиків, не принесуть потрібного ефекту і навряд чи будуть успішними.
Доведено, що антибіотикотерапія після звичайного розсічення і дренування неускладненого парапроктиту не скоротить період загоєння та не вплине на частоту рецидивів, тому зазвичай не застосовується. Проте, антибіотикотерапія виправдана у пацієнтів з такими станами:
- Системна запальна відповідь або сепсис;
- Обширне запалення підшкірної жирової клітковини;
- Цукровий діабет;
- Імуносупресія;
- Патологія серцевого клапана або протези;
- Інша клінічно суттєва супутня патологія.
Перегляд дієти і особистої гігієни особливо актуальний для пацієнтів з гострим парапроктитом.
Післяопераційний період
Пацієнти можуть відчувати незначний біль протягом кількох днів після операції, але невдовзі він минає. Незабаром після проведеної операції пацієнтам рекомендують сидячі ванни тричі на день і після дефекації. Післяопераційні анальгетики та препарати, що пом’якшують кал призначають для полегшення болю і попередження закрепів. Як правило, у перші 2-3 тижні після операції з приводу гострого парапроктиту потрібно здійснювати повторні візити до лікаря для оцінки стану післяопераційної рани, контролю загоєння, а пізніше – для виключення утворення нориці.
Тільки лікар допоможе вибрати той метод лікування гострого парапроктиту, який підійде саме Вам, детально проінформує про специфіку діагностики і лікування, складе план Вашого лікування.